зброя

-ї, ж.

1) Знаряддя для нападу чи оборони. || Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння.

••

Автомати́чна збро́я — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами.

Бактеріологі́чна (біологі́чна) збро́я — зброя, дія якої основана на хвороботворних властивостях мікроорганізмів, які є збудниками захворювання людей, тварин і рослин.

Вогнепа́льна збро́я — усі види пістолетів, рушниць, гармат та ін., що стріляють за рахунок миттєвого згоряння пороху та газів, які виштовхують кулю або снаряд.

Гладкоство́льна збро́я — переважно мисливська зброя, з якої стріляють шротом, картеччю та жеканами.

Збро́я ма́сового зни́щення — зброя дуже великої руйнівної сили, в тому числі ядерна (атомна) зброя, бактеріологічна (біологічна) і хімічна зброя.

Напівавтомати́чна збро́я — пістолет, карабін, гвинтівка та ін., у яких затвор спрацьовує для наступного одиночного пострілу.

Нарізна́ збро́я — зброя, внутрішня поверхня дула якої має різь, що надає кулі або снаряду обертального руху навколо повздовжньої осі.

Токси́чна збро́я — зброя, дія якої основана на використанні токсинів (сполук білкової природи, бактерійного, рослинного або тваринного походження), що викликають захворювання і загибель людей і тварин.

Хімі́чна збро́я — отруйні речовини і засоби їх застосування (ракети, снаряди, міни і т. ін. із зарядом отруйних речовин).

Холо́дна збро́я — ножі, шаблі, мечі, списи та ін.

2) Уживається як символ військової справи.

3) перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети.

••

Склада́ти збро́ю — а) припиняти збройні дії, припиняти воювати; б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним у якій-небудь справі, відступати перед труднощами.